З нагоди «Тижня парламентаризму», ініційованого Освітнім центром Верховної Ради України, – присвяченому ювілею від дня першого засідання Верховної Ради України І скликання, викладач правових дисциплін – Менчинська В.В. за участі студентів коледжу провела тематичне лекційне заняття на тему «Витоки українського парламентаризму: історія та сучасність».
Метою заняття було донести присутнім, що становлення і розвиток парламентаризму в Україні історично здійснювались у руслі загальносвітових процесів і тісно пов’язані з українським державотворенням. Ідея парламентаризму сягає своїми витоками давніх часів, найпростіших форм представницького правління.
Із становленням незалежної Української держави у 1990 р. розпочинається формування парламенту – Верховної Ради України – на демократичних засадах. Верховна Рада УРСР, по суті, трансформувалася в інститут парламентського типу. Однією з перших функцій, що її виконувала Верховна Рада у цей період, стала установча функція. Найвагомішими документами політичного значення стали «Декларація про державний суверенітет Української РСР» від 16 липня 1990 р. та «Акт проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 р.
З ухваленням нової Конституції 1996 р. було остаточно визначено структуру, компетенцію парламенту та інших гілок влади, а відтак і форму державного правління.
За роки існування України як незалежної і суверенної держави, жодна подія загальнодержавного значення не відбувалась без участі парламенту, народних депутатів України. Водночас політичний розвиток в Україні дедалі більше стверджується на шляху парламентської демократії, а боротьба різноманітних політичних сил набуває парламентських форм.
Таким чином, можна стверджувати, що сучасний український парламентаризм стає політичною реалією, дієвим засобом держави, яка прагне стати демократичною та правовою, захищати конституційні права людини і громадянина. Проте, не дивлячись на значні здобутки щодо розбудови парламентаризму, треба продовжувати процес утвердження демократичних інститутів, чітко розмежувати гілки влади, посилити їх контроль та відповідальність за результати діяльності, забезпечити наявність представництва громадян в усіх органах влади.
